МДМА crystal Иваново

Алё, народ! Опять я, Жека, расскажу вам историю из своей жизни, которая точно вас удивит. Знаете, как-то раз я решил закатить абшабашенный вечер в школе и показать всем, кто же тут главный гопник. Но понимаете, чтобы быть настоящим гопником, нужно иметь свои закладки, а именно наркотики. И вот я купил себе МДМА, ака экстази, и захотел разнообразить свою заурядную жизнь в школе.

Перед радостным мероприятием я решил взвесить свою "рацию счастья". А, да, забыл упомянуть, что у меня есть весы, без них и гопать не интересно. Весы – мой лучший друг в этом увлекательном деле. Поставил на них свою пачку с МДМА и охренел – целых две горстки! Ну что ж, время показать всем, что Жека – настоящий конунг рейва.

Началось все с того, что я решил ботать в школе, чтобы выглядеть приличным перед учителями. Блин, сколько же нужно было вкалывать, чтобы не выпилить себя на экзамене! Так что приходилось отрубаться под фенчиком до зари, а утром просто шел процентов на 50. Но кому важно знать эту херню, если у тебя есть МДМА и плевать на всю эту БАЛАБОЛЬСТВО вокруг?

А теперь самое интересное! Настало время перорального употребления моего веса счастья. Благо, в школе есть туалеты, где можно было заняться этим делом. Я выпил свою порцию и начал ощущать, как она начинает действовать. Жизнь вокруг стала яркой и нереальной. Мне плевать на всех, кто хоть как-то связан с этой школой.

Я начал ощущать себя королем школьного двора. Прогулки по коридорам школы превратились в настоящий трип. Каждый класс, каждый учитель, каждый одноклассник – все было каким-то бредовым и нереальным. Какие-то голоса в голове шептали мне: "Ты – БОГ!"

Но вот что я заметил – я перестал ботать! У меня просто стало откровенно плевать на все учебные предметы и учителей. Такая свобода действий и мыслей! Это было просто космическое состояние, как будто я выбрался из каких-то оков и стал свободным. Можно сказать, я выпил людей вокруг себя тем самым весом счастья.

Но блин, чувство реальности тоже возвращалось. А ведь завтра опять в школу, потому что надо закончить эту сука школу и получить аттестат. Что аттестат?! Мне он вообще не нужен! Я понял, что эти абстрактные цели – не для меня. Мое настоящее – это быть свободным, гопником, наслаждаться каждым моментом жизни, не сидеть в скучных учебниках и не исполнять глупые требования системы.

Так что я решил, что после окончания школы, я совсем выпилю эту скучную жизнь. Да, словил я эту таблетку один раз, и это перевернуло мой взгляд на весь мир. Меня больше не остановить, я буду жить так, как мне хочется, и плевать на то, что говорят другие. Я не рекомендую вам свой пример. Все, что я рассказываю, происходило воображаемо. Но я вам не запрещаю мечтать о свободе и наслаждаться каждым моментом, ведь в конечном итоге это самое главное.

Ну что сказать, ребята, жизнь – это что-то непредсказуемое. Но помните, что вы всегда делаете свой выбор и отвечаете за себя. Я решил выбраться из серой рутины школьных будней, хоть и использовал для этого нелегальные жизненные "закладки". Каждый выбирает свой путь, но помните, что наркотики – это отрицательное влияние на вашу жизнь и будущее.

Время плеваться на одноклассников в школе и на всю эту систему! Живите своей жизнью, не забывайте о свободе и будьте своими настоящими собой! Главное – быть счастливыми, даже если для этого придется немного сойти с ума. Удачи, ребятки!

Ярокий вечір, як заскочив на закладки по Большій Васильківській. Місце було запрошливе, анаша лежала на поверхні, мов тоненький снігокатанка, що гріла мої душу та мозок. Її радості неможливо зіміряти, лише довіршувати. Цілий день чекав на цю хвилю, на цей кайф, коли мій організм знову схоплюватиме бурхливий танець з прекрасною МДМА. Усе почалося, коли я дізнався про нову партію, яка з'явилася у нашому місті. Звістка про цю чудову речовину розлетілася швидше, ніж шмыгання твого дідька по вулиці. І ось, я вже добрався до останнього моменту: мій телефон дзвонить, іниціатором виклику є мій довірений шиз із прізвищем «Тріпер». Цей тупий сукин син вміє затрахати не на жарт! — Ей, бруднюча, встиг биш сюди, забирай свою прописку та теревенько в машинку! — кричу я, бачачи, як він підкрадається до мене. У себе в кишені, він носить бабине серце, але молодець — робить свою справу! Мій вірний піде на все, аби я почувався на правильній хвилі. Він підходить з похмурим виглядом, з перших слів видно, що його хтось може виллє. — Чувак, я за тобою стежив, і підкоривши весь місцевий кафе «Табуретка», я рванувся сюди. У мене для тебе є крута покупка, на яку ти ніколи не відмовишся. Мої очі закатилися, я знаю, що це буде знову чудове пригода. В моїй голові вже формується план, як ми з Тріпером влаштуємо охоту за пасхальними яйцями на кладовищі. Я знаю, це звучить макабрічно, але що справиш — життя наркомана не таке просте. Слідуючого дня ми встигаємо всі підготуватися до охоти. Всі радісні, як діти з магазину з цукерками. Дехто готується на більш серйозному рівні, підтягуються і все таке. Ми виправдовуємось перед родиною, що на навчанні, але насправді знаходимося в іншому світі, і нам там кайфово! Згідно плану, о 12 годині по обіді ми збираємося на кладовищі, де знаходиться наше таємне сховище. З кишень я достаю біле — героїн, щоб надати собі та членам команди більше енергії та витримки на охоту. Справжні наркомани знають, що героїн підносить тебе додому, а МДМА робить тебе власністю вечірки. Всі взяли чпокнутись, і тільки я ще позволяю собі одну пыряться, адже ніщо не заборонено. Кладовище, на яке ми попадаємо, виглядає вражаюче. Старі та гіллясті дерева, під якими зненацька може виповзти зла душа. Це як незнайомці в твоїх звичних розмовах — ти навіть не помічаєш, як вона вже на тебе наступила. Ще одна пыряться, і вже маю перед собою пейзаж, який зазвучує красивими пастельними кольорами, коли скінчиться особлива священна мить, що відбувається на наших очах. Охоту ми виконуємо, як справжні професіонали. Нам вдається знайти кілька пасхальних яєць, які ніхто не знайшов за десятиліття. Ми радіємо, як діти, отримуючи свої перші подарунки на свято. Усе було добре, але, якщо чесно, я починаю підозрювати одного з наших членів команди. Ймовірно, хтось з них на измене. Мої думки мотаються, мов чумацький багажник, але я не готовий відчепити. Я підстриг свої довгі волосся, адже готую нову дозу МДМА, і кожен моє космічний стрижка дає мені енергію та силу. Усі крадуться, як бандити, але я відчуваю, що це не останній поворот. Я підкрадаюся до потенційного ватажка нашої опозиції, і вимовляю ті слова, що зневірять або сповнять його довірою. — Слухай, мій друг, я знаю, що ти на стороні світла, але я все-таки прошу вірити мені. Ми тримаємо всю нашу команду під контролем, як справжній дідусь в пансіонаті, та не дамо комусь зіпсувати нашу пригоду. Довіряй, але перевіряй. Той погляд, що він на мене викинув, пройде в історію. Я бачу, що він згоден, але його шрами він не забуде. Однак це кешуй-ся!, ми все одно шмигаємо вперед. Нічогісінько не зупинить нас! На другому плані знаходиться наша більшість — ми, що віримо, що наша операція вдасться, йдемо вперед і залишаємо позаду все підозри та страхи. Героїн б'є, але МДМА робить моє тіло вічно молодим. Поєднання цих двох речовин фіксує мене на сторінці історії, де я — репера наркомана, що звивається в психоделічних танцях під свою музику. Так, кайфувати від охоти за пасхальними яйцями на кладовищі може тільки здоровий наркоман. Відчуваєш, як кригає страх в твоєму серці, але він не знаходить виходу, бо тіло вже закручується в пастку насолоди. Все важить, але твій дух вільний. Роздумуючи про вчинене, я зізнаюся, що наші кроки були дорогими. Але формальності, чи не так? Життя наркомана — це прожити на повну катушку, поки світ не повернеться з довгого сну. Cвіт, дивись на нас! Ми наркомани репери, що пожираємо ночі та якнайгучніше скандуємо наші тексті — і це наша вічна доля. Її не змінити, не варто нам і шукати виправдання. Ми випливаємо на світло, втікаємо від проблем нашого суспільства, але виростаємо дітьми нашої революції. Бо ми — воплоти змін та відмова від банального світу, де кожна мить каже тобі, що ти не можеш усе змінити. Але ми можемо і ми самі знаємо це. Ми — репери наркомани, не зобов'язані нікому пояснювати наш світ. Ми пишемо свою музику, танцюємо на своїх закладках та шмыгаємо на своїх хвилях. І це дуже прекрасно! А тепер, залунати з кайфу, і прощатися з тобою. Життя занадто коротке, щоб пропускати моменти, коли можна забути про все і відірватися на повну програму. Кажу це, не затримуючись — і втікаю у своє місце, де наша гордість репера наркомана переливається через краєвиди нашого хижого світу. Всього тобі найкращого у твоєму польоті. Ми розуміємо одне одного, і це надає моїм словам сили та шкідливість. Смійся з нього, але не пішов усякий вагабунд, якого не варто взяти на серйозно. Ми всі дзвінко сміємось, але ніхто не розуміє, що наш сміх — це наша зброя, що звучить найгучніше в цій всій музиці. Це ми, репери наркомани, не передаються перевіркам. Ми знаємо всі секрети, кожна наша закладка розповідає т